Я впевнена, що зараз серед педагогів дуже багато тих, хто сподівається, що хтось за нас зробить те, що вони самі можуть зробити для власного саморозвитку, але...
Випадково в коментарях до одного посту в Facebook, я прочитала притчу, яку навела Тетяна Лях. Замислитесь, а чи не так у нас все зараз і відбувається.
Це розповідь про чотирьох осіб, які називались Усі, Хтось, Кожний і Ніхто. Треба було виконати якесь дуже важливе завдання та Усі були впевнені, що Хтось це зробить. Кожний міг це зробити, але Ніхто не зробив. Хтось розгнівався, тому що це було завдання Кожного. Усі вважали, що Кожний може виконати це та Ніхто не зрозумів, що Усі цього не зроблять. Закінчилось тим, що Усі обвинувачували Когось, коли Ніхто не виконав того, що Кожний міг зробити сам.
