Дуже цікава стаття Анатолія Шперха про використання Гугл в навчально-виховному процесі.
Чи можна пам’ятати все? Чи потрібно пам’ятати все? Чи зобов’язаний інженер пам’ятати всі формули? Ні звичайно. Він завжди може їх знайти в довіднику. Лікарю не соромно погортати довідник «Vidal», щоб ознайомитися з протипоказаннями нового препарату. Інженер без проблем може подивитись потрібні коефіцієнти в довіднику.
Так чому ми чекаємо від учнів механічного зазубрювання сотень і тисяч фактів? Спробую зазіхнути на святе. От скажіть, ви ж добре пам’ятаєте ще зі школи, що Дніпро впадає в Чорне море? А коли ви востаннє використовували це знання для вирішення своїх життєвих завдань?
Давайте повернемось до питання: “Що потрібно знати на пам’ять, щоб все інше знайти в інтернеті?”. І тут виявляється що мати в голові треба не так мало.
Щоб задати грамотне питання, потрібно знати половину відповіді. А щоб з купи сміття, яку вивалить пошукова система, все ж знайти правильну відповідь, потрібно знати другу половину відповіді.
Ось декілька цитат:
Чи можна пам’ятати все? Чи потрібно пам’ятати все? Чи зобов’язаний інженер пам’ятати всі формули? Ні звичайно. Він завжди може їх знайти в довіднику. Лікарю не соромно погортати довідник «Vidal», щоб ознайомитися з протипоказаннями нового препарату. Інженер без проблем може подивитись потрібні коефіцієнти в довіднику.
Так чому ми чекаємо від учнів механічного зазубрювання сотень і тисяч фактів? Спробую зазіхнути на святе. От скажіть, ви ж добре пам’ятаєте ще зі школи, що Дніпро впадає в Чорне море? А коли ви востаннє використовували це знання для вирішення своїх життєвих завдань?
Щоб задати грамотне питання, потрібно знати половину відповіді. А щоб з купи сміття, яку вивалить пошукова система, все ж знайти правильну відповідь, потрібно знати другу половину відповіді.
В ще в статті ще багато гострих питань щодо відкритого використання мережі на уроці, знайомтесь, дискутуйте. (Джерело)
Немає коментарів:
Дописати коментар